Жовтень – місяць профілактики зловживання психоактивними речовинами серед молоді !
Психоактивні речовини (ПАР) — це речовини, які при вживанні або введенні в організм впливають на роботу мозку і змінюють такі психічні процеси як сприйняття, свідомість, мислення, настрій або емоційний стан.
Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, всупереч негативним соціально-медичні наслідки. Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до ПАР. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.
До психоактивних речовин належить алкоголь, кофеїн, нікотин, марихуана та деякі знеболювальні препарати. Багато нелегальних наркотиків, таких як ЛСД, амфетаміни, MDMA також є психоактивними речовинами, їх ще називають психотропними речовинами. ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення.
Підлітки активно користуються соціальними мережами, що може піддавати їх ризику впливу контенту, пов’язаного з алкоголем і наркотиками, збільшуючи ймовірність вживання. Для зменшення ризиків рекомендується створювати сімейні медіаплани, обмежувати час у соцмережах, заохочувати особисті зустрічі та інформувати дітей про безпечне користування технологіями. Якщо дитина має смартфон і доступ до соціальних мереж, в її поле зору можуть потрапити наркоторговці, які активно використовують ці платформи для просування та
продажу наркотиків. Незаконна торгівля через соцмережі вражає всі вікові групи, однак підлітки та молодь є найбільш уразливими через їх активне користування цими платформами. Діти повинні розуміти, що будь-які таблетки можна вживати лише за призначенням лікаря у вказаному дозуванні.
Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:
• сильне бажання чи почуття непереборної тяги до приймання ПАР;
• порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з приймання ПАР;
• поява абстинентного стану, що виникає, коли приймання психоактивної речовини зменшити або припинити;
• ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;
• поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради приймання речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;
• вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.
Поясніть дітям, що ви не хочете, аби вони вживали алкоголь чи інші наркотики. Висловіть свої почуття та очікування. Наприклад, ви можете сказати:
«Я розумію, що може виникнути бажання спробувати наркотики, але я не хочу, щоб ти робив щось, що може зашкодити тобі або поставити під загрозу все, над чим ти так наполегливо працював. Саме тому я очікую, що ти будеш уникати наркотиків, незалежно від того, що роблять твої друзі. Домовились?»
«Мене хвилює те, як наркотики можуть вплинути на твій мозок, і що це може навіть призвести до залежності. Чи можеш пообіцяти, що не будеш пробувати наркотики лише через те, що твої знайомі їх вживають?».
Якщо ви помітили ознаки вживання алкоголю, наркотиків чи тютюну у вашої дитини або молодої людини, не чекайте. Раннє втручання може зупинити розвиток залежності та покращити прогноз на майбутнє.
Спеціалісти (сімейні лікарі, психологи, вчителі) можуть допомагати батькам вчасно виявляти ризиковану поведінку та працювати разом над плануванням ефективних стратегій підтримки молоді.