Продовжуємо розповідати про представників родини герпесвірусів. Сьогодні на черзі – герпесвірус 5 типу, більш відомий як цитомегаловірус (ЦМВ).
Цитомегаловірусна інфекція – поширена вірусна хвороба, що спричиняється ЦМВ та характеризується різноманітними проявами – від безсимптомного перебігу до тяжких генералізованих форм з ураженням внутрішніх органів і центральної нервової системи, особливо за наявності імунодефіциту.
За даними ВООЗ, після 35 років у кожного третього жителя планети виявляють антитіла до ЦМВ. Найвища частота інфікування вірусом в країнах, що розвиваються та регіонах з низьким соціально-економічним статусом.
Первинне інфікування у здорових імунокомпетентних людей зазвичай проходить безсимптомно або може нагадувати легку вірусну інфекцію з незначною слабкістю, підвищенням температури чи збільшенням лімфатичних вузлів. Після цього вірус переходить у “прихований” стан і контролюється імунною системою. Проте при її ослабленні він може активуватися знову.
Цитомегаловірус передається через біологічні рідини: слину, кров, сечу, грудне молоко, а також при тісному побутовому контакті. Саме тому він часто поширюється в сім’ях, дитячих колективах і серед людей, які мають тривалий близький контакт.
Окрему увагу ЦМВ привертає у контексті вагітності. Якщо жінка вперше інфікується під час вагітності, вірус може передатися плоду. У частини дітей це може призвести до вродженої цитомегаловірусної інфекції, що супроводжується ураженням нервової системи, порушенням з боку слуху або зору.
Ще одна група ризику – люди з імунодефіцитами. У них реактивація вірусу може спричиняти серйозні ураження легень, печінки, сітківки ока або інших органів. Саме тому цитомегаловірус має велике значення в клінічній практиці трансплантології та лікування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.
Специфічної вакцини проти ЦМВ наразі немає. Профілактика базується на базових, але ефективних речах: гігієні рук, індивідуальному використанні посуду та уважному ставленні до свого здоров’я під час вагітності. 
Цитомегаловірус – приклад інфекції, яка часто залишається «непомітною», але має значення в певних групах ризику. Розуміння його особливостей дозволяє вчасно оцінити ризики та прийняти правильні рішення щодо профілактики і спостереження.
Допис підготувала: Пудяк Христина – т.в.о. завідувача відділу комунікації та інформаційно-роз’яснювальної роботи ДУ “Чернівецький ОЦКПХ МОЗ”, к.мед.н., доцент БДМУ.