Міжнародний день людей з інвалідністю відзначається щорічно 3 грудня

4 грудня 2024

Міжнародний день людей з інвалідністю відзначається щорічно 3 грудня. Саме цей день було проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році з метою підвищення обізнаності суспільства про проблеми, з якими стискаються люди з інвалідністю, а також для сприяння їх правам і гідності.

Цей день нагадує про важливість інтеграції людей з інвалідністю в усі аспекти суспільного життя, забезпечення рівного доступу до освіти, працевлаштування, культурного й суспільного життя. Водночас привернути увагу до проблем цих людей та нагадати людству про його обов’язок виявляти турботу та милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

Інвалідність може мати різні форми та причини, і часто це потребує особливої уваги та підтримки з боку суспільства та близьких людей. Вона може бути:

✓ Вроджена інвалідність – пов’язана з генетичними або внутрішньоутробними порушеннями (синдром Дауна, ДЦП, вроджені вади розвитку органів), люди з такою інвалідністю можуть від народження потребувати спеціального догляду та реабілітації.

✓ Набута інвалідність – виникає внаслідок життєвих обставин: травм, дорожньо-транспортних пригод, серйозних захворювань, інфекцій чи операцій (ампутації кінцівок, ускладнення після інсульту чи онкології).

✓ Фізична інвалідність – обмеження рухової активності, а саме люди з паралічем або ампутованими кінцівками.

✓ Інтелектуальна або психічна інвалідність – впливає на когнітивні здібності чи емоційний стан людини (аутизм, шизофренія, деменція).

✓ Тимчасова або постійна інвалідність може бути тимчасовою (наприклад, після операції чи травми) або постійною.

Підтримка та інклюзивність в суспільстві — це ключові аспекти створення гармонійного, справедливого та стійкого соціального середовища, де всі люди, незалежно від їхніх відмінностей, мають рівні можливості для участі в житті громади. Інклюзивність означає:

1. Рівність можливостей: забезпечення доступу до освіти, роботи, культури, охорони здоров’я, транспорту для всіх, незалежно від фізичних, ментальних, соціальних або інших особливостей.

2. Прийняття відмінностей: розуміння та повага до різноманітності, яка включає людей різного віку, статі, походження, фізичних чи когнітивних можливостей, сексуальної орієнтації тощо.

3. Відсутність бар’єрів: усунення фізичних, соціальних, мовних і культурних перешкод, які можуть обмежувати участь людей у суспільному житті.

Важливо пам’ятати, що у всіх випадках потрібно враховувати, що люди з інвалідністю стикаються не тільки з фізичними труднощами, але й з психологічними, соціальними та фінансовими проблемами. Суспільство повинно створювати умови для їх максимально можливої незалежності та інтеграції.

Алла Ходоровська, лікар-епідеміолог відділу промоції здорового способу життя ДУ «Чернівецького ОЦКПХ МОЗ України», к.мед.н., доцент БДМУ.