Герпесвірус 4 типу: вірус Епштейна–Барр і його особливості

17 березня 2026

Продовжуємо цикл дописів про герпесвіруси. Сьогодні в центрі уваги герпесвірус 4 типу – вірус Епштейна–Барр (EBV, Epstein–Barr virus). Це один із найпоширеніших вірусів у світі: за різними оцінками, ним інфіковано понад 90% дорослого населення.

EBV належить до родини герпесвірусів, тому після первинного зараження він залишається в організмі довічно, зберігаючись у клітинах імунної системи та періодично може активуватися.

Основний шлях передачі інфекції – через слину під час тісного контакту. Саме тому інфекцію іноді називають «хворобою поцілунків». Діти можуть заражатися через іграшки, забруднені слиною.

Передача також можлива:

• через спільний посуд або предмети гігієни;

• статевим шляхом;

• під час переливання крові або трансплантації органів (рідко).

Найчастіший прояв первинної інфекції – інфекційний мононуклеоз. Його симптоми:

• підвищення температури тіла;

• біль у горлі;

• збільшення лімфатичних вузлів;

• збільшення печінки та селезінки;

• виражена слабкість і тривала втома.

У багатьох людей, особливо при зараженні в дитинстві, інфекція може перебігати легко або безсимптомно.

Для людей, які живуть з ВІЛ, вірус Епштейна–Барр має особливе значення. Ослаблення імунітету може сприяти реактивації EBV і розвитку хронічних уражень або лімфопроліферативних захворювань, зокрема лімфоми Беркітта та хвороби Ходжкіна.

EBV також пов’язують із розвитком:

• назофарингеальної карциноми;

• первинної лімфоми центральної нервової системи;

• волосистої лейкоплакії язика – одного з проявів імунодефіциту.

Саме тому у людей, які живуть з ВІЛ, контроль імунного статусу та своєчасна антиретровірусна терапія мають ключове значення для запобігання реактивації EBV та пов’язаних із ним ускладнень.

Допис підготувала: Христина Пудяк, лікар-епідеміолог відділу готовності та реагування на надзвичайні ситуації, т.в.о. завідувача відділу комунікації та інформаційно-роз’яснювальної роботи ДУ “Чернівецький ОЦКПХ МОЗ”, доцент БДМУ.