18 лютого — Міжнародний день синдрому Аспергера, який відзначають у день народження Hans Asperger — лікаря 👨⚕️, який у 1944 році описав групу дітей з особливим профілем розвитку: труднощами соціальної взаємодії при збереженому або високому інтелекті 🧠 та виражених вузьких інтересах.
Сьогодні окремий діагноз більше не виділяють, але термін продовжує використовуватися в клінічній і суспільній практиці.
Синдром Аспергера — це нейророзвитковий розлад, який формується ще в ранньому дитинстві 👶 та пов’язаний з особливостями розвитку мозку.
Основні клінічні характеристики:
– труднощі соціальної комунікації;
– складність встановлення та підтримки соціальних контактів;
– обмежені інтереси;
– потреба в рутині та передбачуваності;
– сенсорна чутливість (до звуків 🔊, світла 💡, текстур).
Водночас:
– мовленнєвий розвиток — без суттєвої затримки;
– інтелект — у межах норми або вище середнього;
– часто добре розвинені пам’ять і системне мислення.
Причини розвитку синдрому Аспергера мають переважно генетичне походження 🧬. Виявлено сотні генів, які можуть впливати на ризик розвитку розладів аутистичного спектра. Це не наслідок виховання, не “помилка батьків” і не результат вакцинації 💉 (цей міф давно спростований масштабними дослідженнями). Йдеться про інший спосіб нейронної організації та обробки інформації.
У хлопців розлад діагностують частіше, однак останні дослідження показують, що у дівчат він нерідко недооцінюється через інші поведінкові прояви та краще соціальне “маскування”.
Люди з синдромом Аспергера частіше можуть мати:
– тривожні розлади;
– депресію;
– порушення сну 😴.
Важливо: раннє втручання значно покращує адаптацію та якість життя.
Синдром Аспергера не можна вилікувати, оскільки це не інфекція чи набута хвороба.
Натомість застосовують:
– поведінкову терапію;
– розвиток соціальних навичок;
– сенсорну інтеграцію;
– психотерапевтичну підтримку;
– за потреби — медикаментозну корекцію супутніх станів.
Мета — не “змінити людину”, а допомогти їй адаптуватися та реалізувати свій потенціал 🌱.
Міжнародний день синдрому Аспергера — це нагадування, що за клінічними критеріями стоять реальні люди 🤝. Суспільство має говорити про підтримку, інклюзію та доступ до допомоги.
Допис підготувала: Наталія Ліснянська – в.о. завідувача тренінгового центру ДУ “Чернівецький ОЦКПХ МОЗ”, к.мед.н., доцент БДМУ.
